«Булінг» – це агресивна поведінка, що зазвичай повторюється. Вона має за мету завдати шкоду, викликати страх або тривогу, або ж створити негативне середовище у школі для іншої особи.

Наслідки булінгу виходять далеко за межі школи і шкільного двору. Якщо ви мати/батько чи опікун, дізнайтеся, на що ви повинні звертати увагу, що ви можете зробити, і куди ви можете звернутися за допомогою.

 

Чи це булінг, якщо моій дитині не завдано фізичного болю?

Булінг може виявлятися у багатьох формах. Він може бути:

• фізичним – завдання ударів, штовхання, пошкодження або крадіжка власності;

• словесним – обзивання, глузування або висловлювання, якими ображається стать, раса або сексуальна орієнтація;

• соціальним – виключення інших із групи чи розповсюдження пліток або чуток;

• в письмовій формі – написання записок або знаків, що є болючими чи образливими;

• електронним (загальновідомий як кібербулінг) – розповсюдження чуток та образливих коментарів з використанням електронної пошти, мобільних телефонів (наприклад, надсилання СМС) і сайтів соціальних мереж.

​

Булінг є неприпустимим незалежно від того в якій формі він виявляється.

 

Типи булінгу

Чи конфлікт є те ж саме, що і булінг?

Іноді люди плутають конфлікт із булінгом, але це є різні речі.

КОНФЛІКТ ВИНИКАЄ, КОЛИ МІЖ ДВОМА ЧИ КІЛЬКОМА ОСОБАМИ ІСНУЄ НЕЗГОДА, РОЗБІЖНІСТЬ ДУМОК АБО РІЗНІ ПОГЛЯДИ. КОНФЛІКТ МІЖ УЧНЯМИ НЕ ЗАВЖДИ ОЗНАЧАЄ, ЩО ЦЕ Є БУЛІНГ. ДІТИ У РАННЬОМУ ВІЦІ ВЧАТЬСЯ РОЗУМІТИ, ЩО ІНШІ ЛЮДИ МОЖУТЬ МАТИ ІНШУ ДУМКУ, НІЖ ЇХ ВЛАСНА, АЛЕ РОЗВИТОК ЦІЄЇ ЗДАТНОСТІ СПРИЙМАТИ ІНШУ ТОЧКУ ЗОРУ ПОТРЕБУЄ ЧАСУ, І ЦЕЙ ПРОЦЕС ПРОДОВЖУЄТЬСЯ ДО ПОЧАТКУ ПОВНОЛІТТЯ

 

Конфлікт стає булінгом, лише коли він повторюється знову і знову, і існує дисбаланс сил. З часом може з’явитися схема поведінки, за якої особа, що поводиться агресивно у конфлікті, продовжує це робити або навіть загострює конфлікт. Особа, на яку спрямований агресивний конфлікт, може почуватися все менше і менше здатною висловити свою думку і все більше і більше безсилою. Саме тоді негативний конфлікт може перейти у булінг.

​

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ТИ СТАВ ЖЕРТВОЮ БУЛІНГУ

Перше і найголовніше правило – не тримати це у секреті. Розкажи друзям, знайомим чи рідним про те, що тебе ображають у школі, цього не слід соромитись.

Інколи допомогти з вирішенням складної ситуації у школі може абсолютно не пов’язана з цим людина: тренер у секції, куди ти ходиш після школи, або вчитель, до якого ти ходиш на додаткові заняття.Також не слід звинувачувати себе у тому, що тебе цькують. Ми говорили раніше, що кривдникам легко знайти жертву булінгу, адже для цього слід просто якось відрізнятись від оточуючих.

Якщо цькування у школі перетворились зі словесних на фізичні – йди до директора школи або завуча та докладно розкажи їм про це. Також повідом про ситуацію батьків.

Якщо у школі є психолог, то можна сміливо звернутись до нього, щоб відновити відчуття впевненості у своїх силах та зрозуміти, як діяти далі.

​

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ТИ СТАВ СВІДКОМ ЦЬКУВАННЯ

Якщо цькують твого друга чи подругу, то одразу звернись до дорослих: вчителя, старших товаришів, родичів, батьків тощо.

Якщо твій друг чи подруга поділилися з тобою, що вони потрапили у ситуацію булінгу, обов’язково говори з ними про це — вони потребують твоєї підтримки.

У жодному разі не слід приєднуватись до групи, що цькує, та висміювати проблеми свого друга чи подруги.

Якщо ви дорослий, який потерпав від булінгу колись, то не проходьте повз. Спробуйте захистити дитину, яку ображають. При цьому не слід ображати дітей, які цькують, адже деякі роблять це, тому що самі постраждали від насильства (вдома, у спортивній секції, в іншій школі тощо). У таких випадках вони можуть виміщати свій біль через знущання і приниження слабших за себе.

Деякі діти булять, щоб ловити на собі захоплені погляди оточуючих, а відчуття переваги над іншими приносить їм задоволення. До того ж, нападаючи на когось вони захищаються від цькування. Іноді такі діти дуже імпульсивні і не можуть контролювати свій гнів. У таких випадках справа нерідко доходить і до фізичного насильства.

Спробуйте повідомити про булінг людей зі школи, де це відбувається, або батьків дитини.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ІНШИХ ЦЬКУЄШ ТИ

Зрозумій, булінг – це твої дії, а не твоя особистість. Ти можеш ними керувати та змінювати на краще. Пам’ятай, що булінг завдає фізичного та емоційного болю іншому, а тому подумай, чи дійсно ти цього прагнеш? Деякі речі можуть здаватися смішними та невинними, проте вони можуть завдати шкоди іншій людині.

​

Телефони довіри:

 

Дитяча лінія

116-111

або 0(800) 50-02-25

(з 12:00 до 16:00)

Гаряча телефонна лінія

щодо булінгу

116-000

Гаряча лінія з питань запобігання насильству

116-123 або 0(800) 50-03-35

Уповноважений Президента України з прав дитини

0(44) 25-57-675

Центр надання безоплатної правової допомоги

0(800) 21-31-03

Національна поліція України

102

​

​

У Вас вже  бути різний досвід відносин зі світом. Можливо в одних стосунках Ви відчуваєте і поводите себе як сильна і незалежна людина, а в інших дозволяєте на себе тиснути, принижувати .

І, можливо, у Вашому житті є люди, з якими Ви частіше займаєте позицію жертви (це коли Ви дозволяєте принижувати і використовувати себе, а з середини почуваєтеся неповноцінним та нездатним себе відстояти). І здається, що немає можливості протистояти їм.

 

І це також є вибір.

І Ви можете обирати - поводитися  й надалі з позиції приниженого, або почати змінювати свою роль.

ЩО ТАКЕ ПРИНИЖЕННЯ?

 

• слово або вислів;

• жест чи знак;

• ситуація чи поведінка;

 

=

які призводять до того, що людина відчуває свою неповноцінність

 

                Не тільки інші можуть принижувати Вас.

             Ви самі можете це робити по відношенню до себе.

​

Ви принижуєте себе, коли:

 

• надто часто не сприймаєте компліментів і зменшуєте свої досягнення  - "Мені просто пощастило…", "Насправді я не такий хороший…";

• не визнаєте своїх чеснот і приписуєте їх іншим - "Ти зробив всю роботу, я тільки допоміг …", "Я б нічого не зміг зробити без допомоги…";

• часто випереджуєте особисту думку чиєюсь - "Наш викладач завжди каже…", "Мій товариш міркує…";

• не хвалите себе, через те, що вважаєте, що не варті цього;

• відгукуєтеся на обезцінюючі звертання;

• приймаєте неприємні прізвиська;

• уникаєте спілкування з людьми, тому що остерігаєтеся їхнього несприйняття;

 

• вважаєте, що якщо хтось каже чи робить щось приємне для Вас – то це тільки тому, що ця людина ввічлива і добра, а не тому, що Ви цього варті (тобто, думаєте, що це швидше його/її великодушність, ніж Ваша цінність).

 

 

Багато життєвих ситуацій самі по собі не є принизливими. Це такі складні ситуації, коли Ваші інтереси та потреби не співпадають з інтересами та потребами оточуючих. Те, як Ви поводитеся  в них, може або принижувати Вас, або ні.

 

В таких ситуаціях Ви можете:

            1. Поводитися так, ніби Ви "знизу" по відношенню до оточуючих (і тоді Ви відчуваєте себе приниженим) – це коли Ви нехтуєте своїми почуттями чи потребами.

2. Реагувати дуже агресивно, і, захищаючи себе, нехтувати почуттями та потребами оточуючих.

 

3. Ви можете відстоювати себе та свої потреби, відчувати себе рівним і таким же значущим, як і інші, не принижуючи інших та не ігнорувати їх права.

 

У житті бувають різні ситуації.

 

Бувають ситуації, коли найефективнішою є агресивна відповідь.

 

А буває так, що простіше промовчати і перечекати.

Важливо, щоб у Вас було багато різних стратегій поведінки.

 

Також важливо бути уважним не тільки до того, що говорити, а

й до того, як Ви це робите.

 

 

Найчастіше важливі не самі слова, а те, що Ви відчуваєте при цьому і як це виражається у Вашому тоні, голосі, жестах.

 

Наприклад, Ви можете відчувати провину, а виражати роздратування і злість.

Люди часто відчувають провину, коли відстоюють себе. А крім того, може виникати страх, що Васне зрозуміють і відштовхнуть. Або сором від того, що Ваша позиція може ображати когось, - виникає через те, що для нас важливо, як нас сприймають та оцінюють ті, хто нас оточує.

 

Провина та страх несприйняття іншими можуть змушувати Вас відчувати себе неповноцінним та врешті решт поступатися тим, що важливо для Вас. Коли Ви часто переживаєте ці почуття - це може провокувати на принизливу поведінку по відношенню до Вас.

 

У деяких ситуаціях Ви можете  просто виразити всі почуття, які виникають у Вас: "Я боюсь, що ображу тебе, і все-таки, я зроблю так, тому що це дуже важливо для мене."

І це може допомагати Вам відстоювати себе.

 

Коли Ви починаєте відстоювати себе, інші люди можуть не погоджуватися і намагатися повернути Вас у попередній стан. Це не тому, що світ поганий. Просто люди могли звикнути до цього або для них так зручніше.

 

Якщо Ви хочете позбутися позиції приниженої людини, головне не зупинятися на перших поразках і розуміти, що цей шлях може бути не коротким.

Рухатися доведеться невеликими поступами, щоб світ встигав звикнути до того, як Ви змінюєтеся.

Насамперед важливо зрозуміти чого Ви чекаєте від зустрічі зі своїм життям?

Який вибір Ви хочете зробити?

Ви можете його зробити цілковито підлаштовуючись під світ, і Ви можете його зробити, спираючись на свої потреби і, при цьому, враховуючи потреби світу.

Пам'ятати про себе і про те, чого насправді Ви хочете - це один із способів не дати себе принизити. І при цьому  усвідомлювати, що те, чого хочеш Ви, важливо так само, як і те, чого прагнуть оточуючі.

Спробуйте замислитись над тим, як Ви сприймаєте себе у взаємодії зі світом.

Можливо, Ви вважаєте, що Вас часто принижують ті, хто Вас оточує. А, можливо, є тільки певні люди та окремі ситуації, в яких Ви частіше відчуваєте  приниження.

Ви можете згадати ситуацію взаємодії з людьми, де Вас поважали. Що було з Вашими почуттями? Напевно, в середині Вас  було відчуття впевненості у собі, особистої цінності, інтересу до тих, хто Вас оточує.

 

А в якій позиції Ви знаходитеся, коли Вас принижують?

 

Саме ставлення нас самих до себе впливає на те,

як до нас ставляться оточуючі.

Навіть якщо оточуючі більш схильні підкреслювати Ваші вади, попіклуйтеся про себе та своє добре ставлення до себе.

Як Ви думаєте, що спільного між сніжинками та відбитками пальців людини?

 

Здається, що всі вони однакові. Але немає двох однакових сніжинок,  як і немає двох однакових відбитків пальців. Кожна людина є єдиною та унікальною.

 

      Можливо, в миттєвості смутку чи образи, Вам не дуже віриться у свою цінність та вірність обраного шляху. Напевно, в такі хвилини Вам щось не дуже подобається у собі, чи в тому, що відбувається з Вами. Це ще не означає, що Ви не унікальна або не цінна людина.

 

Спробуйте наведені нижче слова поселити десь в середині себе, щоб, навіть у скрутні часи, Вам спадало на думку:

 

Я - це я. У всьому світі немає нікого подібного до мене.

Мені належить все, що  в мене є: моє тіло, включаючи все, що воно робить, мої почуття, якими б вони не були -  тривога, задоволення, напруга, любов, роздратування, радість; всі слова, які я можу вимовляти, - ввічливі, лагідні чи грубі, правильні чи неправильні; мій голос, гучний чи тихий, усі мої дії, звернені до інших людей, чи до мене самого(самої).

Мені належать усі мої фантазії, мої мрії, всі мої надії і страхи.

Мені належать усі мої перемоги й усі мої поразки та помилки.

Усе це належить мені. І тому, я можу дуже близько познайомитися із собою.

І я можу вчинити так, щоб усе у мені сприяло моїм інтересам.

Я можу бачити, чути, відчувати, думати, говорити, діяти.

Я належу собі, і тому, я можу удосконалювати себе.

 

Я – це я, і я – це чудово.